Цей Покажчик є Додатком до дисертації, захищеної в ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України 29 жовтня 2018 р. http://etnolog.org.ua/doc/specrada/volkovicher_dys.pdf.
-
А це ж мій Гриць іде.
-
Ангел Хранитель.
-
Без долі біле личко – як квітка на полі.
-
Без соли, без хлеба – плохая беседа.
-
Береги – не теряй, меня не забывай.
-
Била жінка мужика за чуприну взявши.
-
Боже, Вкраїну спаси!
-
Боже, помилуй нас!
-
Боже, Царя (тебя; меня; нас) храни!
-
Борітеся – поборете!
-
Було б тобі, Грицю, нас двох не кохати, було б тобі, Грицю, мене одну знати.
-
В беде не унывай, на Бога уповай.
-
В белы рученьки возьми, нежно личико утри.
-
В ком честь, в том и правда.
-
В своїй хаті своя правда, і сила, і воля.
-
В этой могиле любовь.
-
Велів козак насипати високу могилу, у головах посадити червону калину: “Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити з України вісті”.
-
Вернувся.
-
Вийду на гору та крикну: “Де не родилась, скоро привикну”.
-
Вилітали пташки у зелений гай.
-
Вишивала – нудилася, повісила – дивилася.
-
Від роскоші кудрі в’ються, від горя сльози ллються.
-
Від щирого серця рушник вишивала та щастя і долі у Бога благала.
-
Відкіля це ти узявся, де ти досі пропадав? – Гей, Одарко, годі буде, перестань-бо вже кричать!
-
Він за нею в’яне, а вона й не гляне.
-
Вінок.
-
Вічна пам’ять Героям Небесної Сотні!
-
Во имя Отца, и Сына, и Святого Духа.
-
Ворона и лисица (Спой, цветик, не стыдись!; У вороны во рту сыр, она каркнула – сыр упал изо рта)
-
Восемь девок – один я, куда девки – туда я (Три деревни, два села; Девки в лес – я за ними, девки сели – я меж ними).
-
Вот мчится тройка удалая вдоль по дороге столбовой.
-
Вперёд к победе!
-
Вспомни меня.
-
Встань рано – не ленись, с мылом вымойся – утрись.
-
Встань, Україно! Світ правди засвітить, і помоляться на волі невольничі діти.
-
Выпей чайку – позабудешь тоску.
-
Высокая могила цветами заросла.
-
Вышивала полотенце – слеза капнула на грудь, я дарила – говорила: “Смотри, милый, не забудь”.
-
Ганнусю, серце моє, скажи щиру правду, чи любиш мене.
-
Где любовь, там и Бог (счастье; жизнь).
-
Где мир, там и счастье.
-
Где правда, там и счастье.
-
Где чистота, там и красота.
-
Георгий Победоносец.
-
Гиля, гиля, гиля, гуси, гиля, гиля до води!
-
Глупые друг друга губят да потопляют, а умные друг друга любят да пособляют.
-
Гоп, кума, не журись, сюди-туди повернись!
-
Гоп, мої гречаники, гоп, мої білі!
-
Гости пьют и едят, речи гуторят: про хлеба, про покос, про старинушку.
-
Гуляй, моя красавица, я вечером прилечу.
-
Да хранит тебя Бог!
-
Дай, Боже, щастя.
-
Два сердца – один дух, люби одну, а не двух.
-
Два сердца – один дух, люблю тебя, милый друг.
-
Де згода в родині, там мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона.
-
Демьянова уха (Ещё хоть ложечку!; Да кланяйся, жена!)
-
День Ангела.
-
Дівчино моя, напій мені коня.
-
До тебе, люба річенько, ще вернеться весна, а молодість не вернеться, не вернеться вона.
-
Добрий вечір, дівчино, куди йдеш? Скажи мені правду, де ти живеш?
-
Добрий вечір!
-
Добрий день!
-
Доброе утро!
-
Друзья, как ни садитесь, всё в музыканты не годитесь.
-
Если любишь – увотрись, а не любишь – откажись.
-
Если любишь, Дуняша, – скажи, а не любишь, душа, – откажи.
-
Жизнь дана на добрые дела.
-
Журавль в гостях у лисы (Лиса в гостях у журавля; Ешь, куманёк, ешь, голубчик).
-
За упокой.
-
Защебечи, соловейко!
-
Здоров (Здрастуй).
-
Здорова, Марусю, чого ти заплакана? – Здоров, моє серце, того що засватана.
-
Злой не верит, что на свете добрые есть.
-
Зозуля кувала, правду казала.
-
Золоте время – молоді літа.
-
Їхав козак на війноньку, прощав свою дівчиноньку.
-
Как под лесом в зелёном садочке часто мы гуляли с миленьким дружочком.
-
Камень мелет – мука будет, язык мелет – беда будет.
-
Когда настанет час разлуки, возьми полотенце в руки и вспомни, кто любил тебя.
-
Кого люблю – того дарю.
-
Коли любиш – люби дуже, а не любиш – не жартуй же.
-
Коли ти така, то я не хочу і дивитися на тебе.
-
Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями.
-
Кошка моется – гость будет.
-
Край лісу, на полянці, зеленому дубку кує зозуля вранці: ку-ку, ку-ку, ку-ку!
-
Красота.
-
Краще було не спознатись, як тепер нам розставатись.
-
Кресту Твоему поклоняемся, Владыко.
-
Кто деньги бережёт, тот без нужды живёт.
-
Куманёк, побывай у меня, душа-сердце, побывай у меня.
-
Лети, платок, взвивайся, никому в руки не попадайся.
-
Летів орел через море – на все море крикнув: “Худо жити на чужині, поки не привикну”.
-
Летіла зозуля та й стала кувати.
-
Лицо своё утирай и меня не забывай.
-
Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже, сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже.
-
Люби меня. Люблю тебя.
-
Люби меня, как я тебя.
-
Любить тебя – есть цель моя, забыть тебя – не в силах я.
-
Любишь чай пить – люби и чашки мыть.
-
Любітеся, брати мої, Украйну любіте, і за неї, безталанну, Господа моліте.
-
Люблю сердечно – дарю навечно.
-
Любов (кохання).
-
Люди моїй завидують долі.
-
Маріє, Мати Божа, молися за нами.
-
Месяц для ночи, солнце для дня, милого речи все для меня.
-
Милости прошу к моему шалашу.
-
Мир дому этому.
-
Мій любий невинний краю! За що тебе Господь так тяжко карає?
-
Міцна сім’я, міцна держава.
-
Многая літа.
-
Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько – тільки камінь має.
-
Мойся.
-
Мойся белей – будешь милей.
-
Молитва Господня. Отче наш, иже еси на небесех! Да святится имя Твое, да приидет Царствие Твое, да будет воля Твоя, яко на небеси и на земли.
-
Молодец коня поил, красной девке приводил.
-
Молодо-зелено, погулять велено.
-
Мы попляшем, попоём – и на время позабудем, как мы горькия живём.
-
Мыло серо, да моет бело.
-
На кого ж ти, Грицю, мене спокидаєш, на лютих ворогів, а сам утікаєш.
-
На могилі чорний ворон кряче, милий спомнить обо мнє – тяжело заплаче.
-
На память.
-
На стіні повішу – жизнь свою потішу.
-
На чужой сторонушке поклонишься и воронушке.
-
Наталка Полтавка.
-
Нащо багато дбати, коли щастя не мати.
-
Нащо голуба ловить, нащо його мучить, він за мною прилетить, як за мною скучить.
-
Не вижидати нам чудес, щоб сам собою ворог щез, не скинуть ласки небеса – самі творімо чудеса!
-
Не дорог подарок – дорога любовь.
-
Не дорог подарок, что я Вам дарю, один Господь знает, что я Вас люблю.
-
Не забуди, Господи, вбогих Твоих.
-
Не завдавай жалю бідній сиротині.
-
Не ищи красоты, а ищи доброты.
-
Не красит хата углами, а красит рушиками.
-
Не красна изба углами, а красна пирогами.
-
Не осудите, добры люди.
-
Не трудна моя робота, вишивать була охота.
-
Несе Галя воду, коромисло гнеться, а за ней Іванко, як барвінок в’ється.
-
Нема гірш нікому, як тій сиротині.
-
Нема цвіту цвітнішого, як маківка, нема роду ріднішого, як матінка.
-
Несла воду коло броду, коромисло гнеться: “Скажи, моя мати, чи милий вернеться?”
-
Ніч не спала – рушник вишивала.
-
Новых друзей наживай, а старых не забывай.
-
Одна я, одна, як билиночка в полі, та не дав мені Бог ані щастя, ні долі.
-
Олень.
-
Орле сизокрилий…
-
От скуки возьми полотенце в руки.
-
От чистого сердца дарю полотенце.
-
Оце та хатина, де живе дівчина.
-
Оце ж тая хатиночка, оце ж ті тополі – тут зо мною козаченько розмовляв доволі.
-
Оце ж тая криниченька, що голуб купався, оце ж тая дівчинонька, що я женихався.
-
Оце мій батько мав, то рушник дав.
-
Петухи пропели, и орехи поспели.
-
Пивоня.
-
Півні.
-
Піду я до корчми – горілки нап’юсь.
-
Пливе човен води повен та все хлюп, хлюп, хлюп.
-
Пляши, Варюшка, на моей пирушке.
-
По улице мостовой, шла девица за водой, за холодной ключевой, за ней парень молодой.
-
Поблукавши, мій Петрусь до мене знову вернувсь.
-
Поверх текучих вод лебедь белая плывёт.
-
Под крестом моя могила, на кресте моя любовь (Там погибла моя сила, закипела в груди кровь).
-
Покинутая – радостная.
-
Помяни нас, Господи.
-
Поцілуй же мене на прощання.
-
Пресвятая Богородица, спаси нас!
-
При солнце тепло – при матери добро.
-
Прощай, милая, в поход иду.
-
Пряди, моя пряха, пряди, не ленися.
-
Птичка божия не знает ни заботы, ни труда, хлопотливо не свивает долговечного гнезда.
-
Пускай могила меня накажет за то, что я люблю тебя.
-
Пятка-носок, выковыривай песок!
-
Работа мучит, кормит и учит.
-
Радуйся, Невесто Неневестная (Радосте наша; Николае).
-
Раздача каравая после свадьбы.
-
Родители дочь берегут до венца, а муж жену – до конца.
-
Роза вянет от мороза – твоя прелесть никогда.
-
Рости, роза, на гробу, забуть милого не могу.
-
Рушник на икону.
-
С добрым утром!
-
С миленьким годочек кажется часочек.
-
С нами Бог.
-
Сватання.
-
Свидание.
-
Свою Україну любіть. Любіть її… во врем’я люте, в остатню тяжкую минуту за неї Господа молить.
-
Святый Боже, Святый Крепкий, Святый Безсмертный, помилуй нас.
-
Сидить пара голубів.
-
Сильный русский царь.
-
Слава Україні! Героям Слава!
-
Собирайтесь, девки красны, собирайтесь в хоровод.
-
Соловей у саду тьох да тьох.
-
Сонце низенько, вечір близенько, іди ж до мене (жду тебе; спішу до тебе), моє серденько (Кобзар).
-
Спи, моє серденько.
-
Спокойной ночи.
-
Стоїть явір над водою, на воду схилився… Не рад явір хилитися, вода корінь миє…
-
Тарас Бульба.
-
Три годи милого любила – гроб-могила розлучила.
-
Тройка мчится, тройка скачет.
-
Трудящего Бог любит.
-
Тут у наших у ворот всегда девок хоровод.
-
У зеленому садочку птичка заспівала, молода дівчина з козаком стояла, вона йому усю правду казала.
-
У кожного своя доля і свій шлях широкий.
-
У лісі під кущиком стоїть дівка з купчиком.
-
Удостой принять, Царица наша мать!
-
Уж как я свою коровушку люблю, сытно пойло я коровушке налью.
-
Україно, Україно-ненько! Як згадаю тебе, краю, то в’яне серденько!
-
Умывайся на красу, утирайся на здоровье.
-
Устань раненько, умийся біленько, утрися сухенько.
-
Утрись – улыбнись.
-
Утро, друг, проснись, забудь о сне, ты умойся, оботрись, вспомни обо мне.
-
Хата моя рублена, сіни на помості, сам іду, коня веду до милої в гості.
-
Хлеб-соль ешь, а правду режь.
-
Хлопче-молодче, який ти ледащо – задумав женитись, сам не знаєш нащо (Місяць ясний світить над водою, а я нещасний живу сиротою).
-
Ходім, зятю, за лісок – там стоїть новий шинок.
-
Хорош муж – жене рай, плохой муж – жене край.
-
Хороша бражка, да мала чашка.
-
Храм Христа Спасителя.
-
Христос Воскрес! Воистину Воскрес!
-
Хто мою хату минає, тому щастя немає.
-
Цвети, роза, не падай – люби, милый, не кидай.
-
Цветут розы – льются слёзы.
-
Цвети ви мої полєвиє, чого ви так рано зійшли, літа ви молодиє, чого ви так марно пройшли?
-
Цветы цветут, потом совянут, так как молодость моя, она цвела, теперь совяла, не зацветёт уж никогда.
-
Цвіти сію голубії, а вони не сходять, літа мої молодії так марно проходять.
-
Целую вас несчетно раз, ещё поцеловала бы раз – далеко живу от вас.
-
Чем богата, тем и рада.
-
Червоні маки гарно цвітуть, молоді літа скоро пройдуть.
-
Чого ж це він зажурився.
-
Чужая сторона прибавит ума.
-
Шила і Бога молила, щоб доля щаслива мене не лишила.
-
Шила полотенце – не знала для кого, сердце подсказало – для друга своего.
-
Шила своею рукою.
-
Шила тому, кто мил сердцу моему.
-
Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила, нема мого миленького, що я полюбила.
-
Щасливої дороги.
-
Ще не вмерла Україна.
-
Щирою рукою рушник вишивала та щастя і долі у Бога благала.
-
Я Наталка, я Полтавка, я простого роду, не стижуся шити, прясти і носити воду.
-
Я тебе пою про любовь твою.
-
Як серденько моє б’ється: пішов мій Гриць до Китаю, може, і не вернеться (Розлука).
-
Як умру, то поховайте мене на могилі.
-
Який же ти дурень.