ВСТАНЕ УКРАЇНА, СВІТ ПРАВДИ ЗАСВІТИТЬ І ПОМОЛЯТЬСЯ НА ВОЛІ НЕВОЛЬНИЧІ ДІТИ / ЛЮБІТЕСЯ, БРАТИ МОЇ, УКРАЇНУ ЛЮБІТЕ І ЗА НЕЇ БЕЗТАЛАННУ ГОСПОДА МОЛІТЕ…

встане україна любітеся брати мої

Коментар-стаття з сайту-джерела: “Галина КАЖАН,
заслужена артистка України.

Щоб енкаведисти не знайшли рушника з тризубом, заховала його в… клубок ниток. А після проведеного трусу Надія Кушнір не дала кинути вишите патріотичною молитвою полотно (на фото) у вогонь, хоча це загрожувало багатодітній родині висилкою в Сибір. Перед вами рушник особливої енергетики, код незнищенності нашої нації. Він — любов, і віра, і надія. Він — мудрість і мужність. Він — мрія і боротьба за світле сьогодення. Йому судилося різне: бути на виду і висіти на святій іконі Божої Матері чи на портреті Пророка Кобзаря, а то й лежати на дні кухра, замотаним у вовняні нитки, аби при обшуку родинного статку не стати речовим доказом. Ховатися, бо був надто правдивим символом народу, хоча й пручатися, бо понад усе любив волю Богом даної землі, яку наші воріженьки воліли замість масла на хліб намазати. Їх жаба давила, що на ній проізростало і жито, і життя, медами роїлися бджоли, співали хорали жайвори. А їй, Україні, завжди — і нині знову — судилося боротись, проливати кров своїх дітей за волю, за незалежність.
Історію рушника, що на фото, з покоління в покоління переповідають у волинській родині Кушнірів. Щоразу, коли слухаю оповідь, не перестаю дивуватись мудрості й мужності авторки цієї реліквії, яка довгими зимовими вечорами при каганці вишивала її технікою малого хреста на домотканому полотні. І кожен хрестик — це ж Ісусова молитва, щоб збулися найсокровенніші мрії кожного українця, а відтак і материнські прагнення, бажання мужньої і мудрої жінки з роду Осницьких, які закладали в гени своїх дітей незборимий дух, віру в Творця, в його милість. Надія Василівна виховувалась в атмосфері правди й любові, в праці і творчості.

Пам’ятаю, як у 1946 році батько повернувся з війни і після чергової енкаведистської перевірки в куфрі вичитував мамі за цей рушник, що тільки дивом не потрапив на очі перевіряючому серед інших вишивок, й вимагав негайно спалити його у печі, і як мама, плачучи, не дала все-таки кинути його у вогонь…

Сидячи за сімейним столом, одне з цього великого роду внуча здивовано прорікає: «Як могла бабуся ризикувати життям і благополуччям родини задля двох з половиною метрів вишитого полотна? Вона що, не боялась Сибіру?»
Так, не боялась. Бо страх — це гріх, який породжує зрадників. А вона була з роду християнського. Її предки — духовні наставники, священнослужителі. Народилася пані Надія в Старій Лішні, що на Іваничівщині, де українство стверджувалось через «Просвіту». Юнки–волинянки творили мрію на рушнику, але скільки таких оберегів збереглось, нині не відомо. Та й мама перший варіант подарувала лікарю Арсену Річинському.
Повернулась Надія Осницька до повтору рушникових символів уже перед самісіньким шлюбом із Григорієм Кушніром в 1936 році. Сімейна святиня стала доказом мрії не одного покоління волинян про власну державу. Цей рушник мав долю митарств і конспірації, але мав і щастя у свята світитись на іконі або портреті Кобзаря.

І тільки коли Наталія Гатальська, одна з доньок, стала науковим співробітником Волинського краєзнавчого музею, вона віддала на тимчасове зберігання сімейний скарб у фонди етнографічного відділу, де його й побачила відома у краї вишивальниця Надія Горлицька і скопіювала на полотні зразок того рушника.
У «Народній трибуні» у статті «Барви генетичного коду України» Горлицька пише, що кілька років тому до її рук потрапив на декілька днів старенький рушник, вишитий невідомою волинянкою…» Так, але таких майже не збереглося, позаяк постійні переслідування — як не польської, то радянської влади — змушували жінок переховувати від обшуків свої святині.
Василь Кушнір, нині відома на Волині людина — очолював братство вояків УПА, на сторінках нашої газети від
9 травня 1992 року вніс ясність щодо зникнення і появи родинної реліквії. «Пам’ятаю, як у 1946 році батько повернувся з війни і після чергової енкаведистської перевірки в куфрі вичитував мамі за цей рушник, що тільки дивом не потрапив на очі перевіряючому серед інших вишивок, й вимагав негайно спалити його у печі, і як мама, плачучи, не дала все-таки кинути його у вогонь…»
Минули роки. Родина зібралась за столом на Великдень. І диво–дивне! Над портретом Кобзаря діти знову побачили старенький рушник із гербом України.
Наталка (що стане Гатальською) була восьмою дитиною в сім’ї. На фото вона сидить у мами на колінах. Дев’ятий Юрко народиться, коли найстарший відбуватиме військову повинність. Через цю школу життя пройшли всі брати: Мстислав, Василь, Олег, Богдан, Олександр, Віталій і Юрій.
— Сім синів, як соколів, любила приказувати мама, — згадує Наталія Григорівна. — Лагідна, розумна, начитана, з хорошими вокальними даними — була відважною і патріотичною людиною. Коли наприкінці 1980–х брати вступили до лав Руху, УРП, тато застерігав: це небезпечно. Мама ж (а суперечила йому вкрай рідко) сказала: «А хто, як не вони?!» Оцей волелюбний дух сестра офіцерів петлюрівської армії вдихнула і в своїх дітей.
Якось Наталка поцікавилась у неньки, ким були її брати, і вона відповіла: «А ти підеш і всім розкажеш, що вони воювали за Україну в армії Петлюри?»
На свята та й у будні діти одягали мамині вишиванки, бо любов до рідного постійно гріла душу. Секрет шляхетного виховання простий. Любов і тільки любов та власний приклад поваги до дітей — це не дало їм звиродніти в часи ідеологічного одурманення.
Українська жінка–мати свідомо несла головну моральну відповідальність за честь свого роду і свого народу, була хранителем наших традицій і звичаїв, із колисковою піснею вливала в душі своїх дітей любов до рідної землі і виховувала готовність до самопожертви. Низький уклін, мамо Надіє, пам’ять про вас — два крила рушника, який ви нам залишили у спадок
“.

Джерелоhttp://volyn.com.ua/news/84163-shchob-enkavedisti-ne-znayshli-rushnika-ztrizubom-zahovala-yogo-v-klubok-nitok.html.

Вербальна структура

ВСТАНЕ УКРАЇНА, СВІТ ПРАВДИ ЗАСВІТИТЬ І ПОМОЛЯТЬСЯ НА ВОЛІ НЕВОЛЬНИЧІ ДІТИ / БРЖЕ ВКРАЇНУ СПАСИ! / ЛЮБІТЕСЯ, БРАТИ МОЇ, УКРАЇНУ ЛЮБІТЕ І ЗА НЕЇ БЕЗТАЛАННУ ГОСПОДА МОЛІТЕ…

Інваріант:

Формули:

1. Встань, Україно! Світ правди засвітить, і помоляться на волі невольничі діти.

2. Боже, Вкраїну спаси!

3. Любітеся, брати мої, Украйну любіте, і за неї, безталанну, Господа моліте.

Формульні елементи:


Візуальна структура

Інваріант:

Формули:

1. По-Ангел і левПо-Ангел і лев
2. По-2 Ангели і гербПо-2 Ангели і Тризуб

Формульні елементи:


Аналіз усієї одиниці

Ступінь креолізації:

Теми:

ПОКАЖЧИК ФОЛЬКЛОРНИХ ФОРМУЛ. ЕПІГРАФІЧНА ВИШИВКА.