ВЕРБАЛЬНІ ФОРМУЛИ

The password to move from one page to another: 2707

1. … РОКІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ.

2. А льон цвіте синьо-синьо, а мати жде додому сина.

3. А це ж мій Гриць іде.

4. Ангел Хранитель.

5. Байрактар (“символ боротьби та непереможності України” – інтерпретація нового символу війни з джерела фото схеми).

6. Без долі біле личко – як квітка на полі.

7. Без соли, без хлеба – плохая беседа.

8. Береги – не теряй, меня не забывай.

9. Била жінка мужика за чуприну взявши.

10. Бог дасть я назад ворочусь.

11. Бог помоч.

12. Боже, Вкраїну спаси!

13. Боже, дай волю Україні!

14. Боже, помилуй нас!

15. Боже, (тебя; меня; нас) храни!

16. Бойовий трактор (“сила, хазяйновитість і неабияка кмітливість нашого народу” – інтерпретація нового символу війни з джерела фото схеми).

17. Борітеся – поборете!

18. Боярышни в тереме до Петра Великаго.

19. Було б тобі, Грицю, нас двох не кохати, було б тобі, Грицю, мене одну знати.

20. В беде не унывай, на Бога уповай.

21. В белы рученьки возьми, нежно личико утри.

22. В ком честь, в том и правда.

23. В Нем мое спасеніе.

24. В руки берите, меня не браните.

25. В саду пташка щебетала, як я рушник вишивала.

26. В своїй хаті своя правда, і сила, і воля.

27. В этой могиле любовь.

28. Велів козак насипати високу могилу, у головах посадити червону калину: “Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти, будуть мені приносити з України вісті”.

29. Вернувся.

30. Взяв би я бандуру та й заграв, що знав, через ту дівчину бандуристом став.

31. Вийду на гору та крикну: “Де не родилась, скоро привикну”.

32. Вилітали пташки у зелений гай.

33. Виряжала мати дочку (сина) у далекий край (солдати).

34. Вишивала – нудилася, повісила – дивилася.

35. Від роскоші кудрі в’ються, від горя сльози ллються.

36. Від щирого серця рушник вишивала та щастя і долі у Бога благала.

37. Від*біться.

38. Відкіля це ти узявся, де ти досі пропадав? – Гей, Одарко, годі буде, перестань-бо вже кричать!

39. Він за нею в’яне, а вона й не гляне.

40. Вінок.

41. Вічна пам’ять Героям Небесної Сотні!

42. Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться, ой як болить моє серце, а сльози не ллються.

43. Во имя Отца, и Сына, и Святого Духа.

44. Воля або смерть.

45. Ворона и лисица (Спой, цветик, не стыдись!; У вороны во рту сыр, она каркнула – сыр упал изо рта)

46. Восемь девок – один я, куда девки – туда я (Три деревни, два села; Девки в лес – я за ними, девки сели – я меж ними).

47. Вот мчится тройка удалая вдоль по дороге столбовой.

48. Вперёд к победе!

49. Все буде Україна!

50. Вспомни меня.

51. Встань рано – не ленись, с мылом вымойся – утрись.

52. Встань, Україно! Світ правди засвітить, і помоляться на волі невольничі діти.

53. Выпей чайку – позабудешь тоску.

54. Высокая могила цветами заросла.

55. Вышивала полотенце – слеза капнула на грудь, я дарила – говорила: “Смотри, милый, не забудь”.

56. Ганнусю, серце моє, скажи щиру правду, чи любиш мене.

57. Где любовь и совет, там нужды и горя нет.

58. Где любовь, там и Бог (счастье; жизнь).

59. Где мир, там и счастье.

60. Где правда, там и счастье.

61. Где чистота, там и красота.

62. Где эти лунные ночи, где это пел соловей, где эти карие очи, кто их ласкает теперь!

63. Георгий Победоносец.

64. Гиля, гиля, гиля, гуси, гиля, гиля до води!

65. Глупые друг друга губят да потопляют, а умные друг друга любят да пособляют.

66. Гоп, кума, не журись, сюди-туди повернись!

67. Гоп, мої гречаники, гоп, мої білі!

68. Гости пьют и едят, речи гуторят: про хлеба, про покос, про старинушку.

69. Гуляй, моя красавица, я вечером прилечу.

70. Да хранит тебя Бог!

71. Дай, Боже, щастя.

72. Два сердца – один дух, люби одну, а не двух.

73. Два сердца – один дух, люблю тебя, милый друг.

74. Де згода в родині, там мир і тишина, щасливі там люди, блаженна сторона.

75. Де ти бродиш, моя доле, не докличусь я тебе!

76. Демьянова уха (Ещё хоть ложечку!; Да кланяйся, жена!)

77. День Ангела.

78. День народження.

79. Дівчино моя, напій мені коня.

80. Дівчинонько, дай води напиться.

81. До тебе, люба річенько, ще вернеться весна, а молодість не вернеться, не вернеться вона.

82. Добрий вечір, дівчино, куди йдеш? Скажи мені правду, де ти живеш?

83. Добрий вечір!

84. Добрий день!

85. Доброе утро!

86. Друзья, как ни садитесь, всё в музыканты не годитесь.

87. Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!

88. Душу й тіло ми положим за нашу свободу.

89. Если любишь – увотрись, а не любишь – откажись.

90. Если любишь, Дуняша, – скажи, а не любишь, душа, – откажи.

91. Желаю счастья.

92. Жизнь дана на добрые дела.

93. Журавль в гостях у лисы (Лиса в гостях у журавля; Ешь, куманёк, ешь, голубчик).

94. З Новим роком!

95. За Україну, за її волю.

96. За упокой.

97. Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.

98. Защебечи, соловейко!

99. Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці.

100. Здоров (Здрастуй).

101. Здорова, Марусю, чого ти заплакана? – Здоров, моє серце, того що засватана.

102. Зелений дубочок на яр похилився, молодий козаче, чого зажурився?

103. Злой не верит, что на свете добрые есть.

104. Зозуля кувала, правду казала.

105. Золоте время – молоді літа.

106. ЗСУ.

107. Із-за гори кам’яної голуби літають, не зазнала розкошоньки, вже й літа минають.

108. Іисус Христос.

109. Їхав козак на війноньку, прощав свою дівчиноньку.

110. Как под лесом в зелёном садочке часто мы гуляли с миленьким дружочком.

111. Камень мелет – мука будет, язык мелет – беда будет.

112. Когда настанет час разлуки, возьми полотенце в руки и вспомни, кто любил тебя.

113. Кого люблю – того дарю.

114. Козачи гаразд.

115. Коли любиш – люби дуже, а не любиш – не жартуй же.

116. Коли ти така, то я не хочу і дивитися на тебе.

117. Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями.

118. Кохала мене мати, як рідну дитину.

119. Кошка моется – гость будет.

120. Край лісу, на полянці, зеленому дубку кує зозуля вранці: ку-ку, ку-ку, ку-ку!

121. Красота.

122. Краще було не спознатись, як тепер нам розставатись.

123. Кресту Твоему поклоняемся, Владыко.

124. Кто деньги бережёт, тот без нужды живёт.

125. Кто утрётся без спроса, тот останется без носа.

126. Куманёк, побывай у меня, душа-сердце, побывай у меня.

127. Лети, платок, взвивайся, никому в руки не попадайся.

128. Летів орел через море – на все море крикнув: “Худо жити на чужині, поки не привикну”.

129. Летіла зозуля та й стала кувати.

130. Лицо своё утирай и меня не забывай.

131. Лугом іду, коня веду, розвивайся, луже, сватай мене, козаченьку, люблю тебе дуже.

132. Люби меня. Люблю тебя.

133. Люби меня, как я тебя.

134. Любить тебя – есть цель моя, забыть тебя – не в силах я.

135. Любишь чай пить – люби и чашки мыть.

136. Любітеся, брати мої, Украйну любіте, і за неї, безталанну, Господа моліте.

137. Люблю сердечно – дарю навечно.

138. Любов (кохання).

139. Любовник.

140. Люди моїй завидують долі.

141. Майдан.

142. Маріє, Мати Божа, молися за нами.

143. Мати Божа Неустанної Помочі, рятуй нас з тюрми.

144. Месяц для ночи, солнце для дня, милого речи все для меня.

145. Ми з кумою не журимось, зайдем в шинок, похмелимось.

146. Миленькой, что мне делать, что ти покидаеш, кого мне любить?

147. Милости прошу к моему шалашу.

148. Мир дому этому.

149. Миру.

150. Мій любий невинний краю! За що тебе Господь так тяжко карає?

151. Міцна сім’я, міцна держава.

152. Многая літа.

153. Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває, той у грудях не серденько – тільки камінь має.

154. Мойся.

155. Мойся белей – будешь милей.

156. Моли Бога о мне, святая угоднице Божия [имя].

157. Молитва Господня. Отче наш, иже еси на небесех! Да святится имя Твое, да приидет Царствие Твое, да будет воля Твоя, яко на небеси и на земли.

158. Молодец коня поил, красной девке приводил.

159. Молодо-зелено, погулять велено.

160. Мрія (нашу мрію не знищити) (*український літак Ан-225, найпотужніший у світі, знищений унаслідок російської агресії 27 лютого 2022 р.).

161. муз. М. Вербицького сл. П. Чубинського (*слова та ноти Державного Гімну України).

162. Мы попляшем, попоём – и на время позабудем, как мы горькия живём.

163. Мыло серо, да моет бело.

164. На Бога надійся, а сам не плошай.

165. На кого ж ти, Грицю, мене спокидаєш, на лютих ворогів, а сам утікаєш.

166. На могилі чорний ворон кряче, милий спомнить обо мнє – тяжело заплаче.

167. На память.

168. На рушник гляниш – мене згадаєш.

169. На стіні повішу – жизнь свою потішу.

170. На чужой сторонушке поклонишься и воронушке.

171. На щастя на долю.

172. Наталка Полтавка.

173. Нащо багато дбати, коли щастя не мати.

174. Нащо голуба ловить, нащо його мучить, він за мною прилетить, як за мною скучить.

175. Не вижидати нам чудес, щоб сам собою ворог щез, не скинуть ласки небеса – самі творімо чудеса!

176. Не воркуй, голубко, як розлуку чуєш, а воркуй, голубко, як любов почуєш.

177. Не дорог подарок – дорога любовь.

178. Не дорог подарок, что я Вам дарю, один Господь знает, что я Вас люблю.

179. Не жаль, що рози опадають, вони весною зацвітуть, а жаль, що літа молодії назад ніколи не прийдуть.

180. Не забуди, Господи, вбогих Твоих.

181. Не забуду мать родную.

182. Не забудь меня.

183. Не ищи красоты, а ищи доброты.

184. Не красит хата углами, а красит рушниками.

185. Не красна изба углами, а красна пирогами.

186. Не осудите, добры люди.

187. Не піду я за нелюба, не хочу я муки, рушниками, що придбала, покрий мені руки.

188. Не ридай Мене, Мати.

189. Не розливай, мати, воду, що я наносила, не розлучай з милим другом, що я полюбила.

190. Не смійтеся, чужі люди! Церква-домовина розвалиться, а з-під неї встане Україна.

191. Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся.

192. Не трудна моя робота, вишивать була охота.

193. Не щебече соловейко в лузі над водою, не співає чорнобрива стоя під вербою.

194. Несе Галя воду, коромисло гнеться, а за ней Іванко, як барвінок в’ється.

195. Нема гірш нікому, як тій сиротині.

196. Нема цвіту цвітнішого, як маківка, нема роду ріднішого, як матінка.

197. Нех*й шастать.

198. Несла воду коло броду, коромисло гнеться: “Скажи, моя мати, чи милий вернеться?”

199. Ніч не спала – рушник вишивала.

200. Новых друзей наживай, а старых не забывай.

201. О, Мати Божа, о, райський цвіте, тебе благають вкраїнські діти: не дай в неволі нам пропадати, Вкраїну нашу рятуй нам, Мати.

202. Обніміться ж, брати мої.

203. Одна врала, другая не разобрала, третья по-своему переврала.

204. Одна я, одна, як билиночка в полі, та не дав мені Бог ані щастя, ні долі.

205. Ой жги, жги, жги, говори! Заплясала б в три ноги!

206. Ой не співай, пташко, в лузі на калині, не завдавай жалю бідній сиротині.

207. Ой у лузі калина…

208. Ой у лузі червона калина (формула стала вірусною як символ української боротьби після виконання А. Хливнюком (лідера гурту “Бумбокс”) на початку повномасштабного російського вторгнення в Україні) (“калина (та, що у лузі) — символ нашої неосяжної витримки та безмежної любові до рідної землі” – інтерпретація нового символу війни з джерела фото схеми).

209. Олень.

210. Орле сизокрилий…

211. От скуки возьми полотенце в руки.

212. От чистого сердца дарю полотенце.

213. Оце та хатина, де живе дівчина.

214. Оце ж тая хатиночка, оце ж ті тополі – тут зо мною козаченько розмовляв доволі.

215. Оце ж тая криниченька, що голуб купався, оце ж тая дівчинонька, що я женихався.

216. Оце мій батько мав, то рушник дав.

217. Патрон (“пес Патрон — чотирилапий символ сили, мужності та старанності” – інтерпретація нового символу війни з джерела фото схеми).

218. Петухи пропели, и орехи поспели.

219. Пивоня.

220. Півник, що вистояв (“керамічний півник з Бородянки — символізує стійкість українського народу” – інтерпретація нового символу війни з джерела фото схеми).

221. Півні.

222. Піду я до корчми – горілки нап’юсь.

223. Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю, рости, рости, тополенько, все вгору та вгору.

224. Пливе човен води повен та все хлюп, хлюп, хлюп.

225. Пляши, Варюшка, на моей пирушке.

226. По улице мостовой, шла девица за водой, за холодной ключевой, за ней парень молодой.

227. Поблукавши, мій Петрусь до мене знову вернувсь.

228. Поверх текучих вод лебедь белая плывёт.

229. Под крестом моя могила, на кресте моя любовь (Там погибла моя сила, закипела в груди кровь).

230. Покинутая – радостная.

231. Полюби мила – будеш щаслива.

232. Помяни нас, Господи.

233. Поцілуй же мене на прощання.

234. Пресвятая Богородица, спаси нас!

235. При солнце тепло – при матери добро.

236. Просимо тя, Боже, просимо тя нині, верни волю, верни долю нашій Україні.

237. Прощай, милая, в поход иду.

238. Пряди, моя пряха, пряди, не ленися.

239. Птичка божия не знает ни заботы, ни труда, хлопотливо не свивает долговечного гнезда.

240. ПТН ПНХ.

241. Пускай могила меня накажет за то, что я люблю тебя.

242. Пятка-носок, выковыривай песок!

243. Рабів до раю не пускають.

244. Работа мучит, кормит и учит.

245. Радуйся, Невесто Неневестная (Радосте наша; Николае).

246. Раздача каравая после свадьбы.

247. Разом до Перемоги.

248. Родители дочь берегут до венца, а муж жену – до конца.

249. Роза вянет от мороза – твоя прелесть никогда.

250. Роза и сирень – нежные цветы, голубь и голубка – это я и ты.

251. Рости, роза, на гробу, забуть милого не могу.

252. Рушник на икону.

253. С добрым утром!

254. С миленьким годочек кажется часочек.

255. С нами Бог.

256. Сама я розочку садила, сама я буду поливать.

257. Сватання.

258. Свидание.

259. Свою Україну любіть. Любіть її… во врем’я люте, в остатню тяжкую минуту за неї Господа молить.

260. Святый Боже, Святый Крепкий, Святый Безсмертный, помилуй нас.

261. Серце Марії (Христове), будь моєю покровителькою (потіхою) завжди.

262. Сидить пара голубів.

263. Сидить сокіл на тополі, співа пісні про неволі.

264. Слава не поляже, не поляже, а розкаже, що діялось в світі, чия правда, чия кривда і чиї ми діти. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине… От де, люде, наша слава, слава України!

265. Слава Україні! Героям Слава!

266. Собирайтесь, девки красны, собирайтесь в хоровод.

267. Соловей у саду тьох да тьох.

268. Сонце низенько, вечір близенько, іди ж до мене (жду тебе; спішу до тебе), моє серденько (Кобзар).

269. Спи, моє серденько.

270. Спокойной ночи.

271. Стоїть явір над водою, на воду схилився… Не рад явір хилитися, вода корінь миє…

272. Тарас Бульба.

273. Ти наша ненька, Україно.

274. Три годи милого любила – гроб-могила розлучила.

275. Тройка мчится, тройка скачет.

276. Трудящего Бог любит.

277. Тут у наших у ворот всегда девок хоровод.

278. У зеленому садочку птичка заспівала, молода дівчина з козаком стояла, вона йому усю правду казала.

279. У кожного своя доля і свій шлях широкий.

280. У лісі під кущиком стоїть дівка з купчиком.

281. Удостой принять, Царица наша мать!

282. Уж как я свою коровушку люблю, сытно пойло я коровушке налью.

283. Україна.

284. Україна – єдина країна.

285. Україно, Україно-ненько! Як згадаю тебе, краю, то в’яне серденько!

286. Умывайся на красу, утирайся на здоровье.

287. Устань раненько, умийся біленько, утрися сухенько.

288. Утрись – улыбнись.

289. Утро, друг, проснись, забудь о сне, ты умойся, оботрись, вспомни обо мне.

290. Учитель с барыней шушукают тишком; сам барин, позабыв, как он к порядку нужен, ушёл с служанкой в бор искать грибов на ужин.

291. Учитеся, брати мої, думайте, читайте, і чужому научайтесь, свого не цурайтесь.

292. Хай живе Україна!

293. Хата моя рублена, сіни на помості, сам іду, коня веду до милої в гості.

294. Хлеб-соль ешь, а правду режь.

295. Хліб-сіль.

296. Хлопче-молодче, який ти ледащо – задумав женитись, сам не знаєш нащо (Місяць ясний світить над водою, а я нещасний живу сиротою).

297. Хлѣбъ нашъ насущний даждь намъ днѣсь.

298. Ходім, зятю, за лісок – там стоїть новий шинок.

299. Хорош муж – жене рай, плохой муж – жене край.

300. Хороша бражка, да мала чашка.

301. Храм Христа Спасителя.

302. Христос Воскрес! Воистину Воскрес!

303. Христос Воскрес! Воскресне Україна!

304. Хто мою хату минає, тому щастя немає.

305. Цвети, роза, не падай – люби, милый, не кидай.

306. Цветут розы – льются слёзы.

307. Цвети ви мої полєвиє, чого ви так рано зійшли, літа ви молодиє, чого ви так марно пройшли?

308. Цветы цветут, потом совянут, так как молодость моя, она цвела, теперь совяла, не зацветёт уж никогда.

309. Цвіти сію голубії, а вони не сходять, літа мої молодії так марно проходять.

310. Целую вас несчетно раз, ещё поцеловала бы раз – далеко живу от вас.

311. Чем богата, тем и рада.

312. Червоні маки гарно цвітуть, молоді літа скоро пройдуть.

313. Чи винна голубка, що голуб линув? Чи винна дівчина, що милий покинув?

314. Чого ж це він зажурився.

315. Чти отца твоего и мать твою.

316. Чужая сторона прибавит ума.

317. Шила білою рукою.

318. Шила і Бога молила, щоб доля щаслива мене не лишила.

319. Шила полотенце – не знала для кого, сердце подсказало – для друга своего.

320. Шила полотенце осенним вечерком, лампочка горела светлым огоньком.

321. Шила своею рукою.

322. Шила тому, кто мил сердцу моему.

323. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила, нема мого миленького, що я полюбила.

324. Щасливої дороги.

325. Ще нам, браття українці, усміхнеться доля.

326. Ще не вмерла Україна.

327. Щирою рукою рушник вишивала та щастя і долі у Бога благала.

328. Я Наталка, я Полтавка, я простого роду, не стижуся шити, прясти і носити воду.

329. Я тебе пою про любовь твою.

330. Як весело жити в молодих літах, шити-вишивати рушники у цвітах.

331. Як серденько моє б’ється: пішов мій Гриць до Китаю, може, і не вернеться (Розлука).

332. Як умру, то поховайте мене на могилі.

333. Який же ти дурень.